MDMA молли Обь

На районе...

Я говорю вам, братаны, у меня был перфектный план, на который согласился с горящими глазами: закладки и Cyberpunk 2077. Это была комбинация, о которой можно только мечтать, микс из хардкорного мясного наркотического опьянения и виртуальной реальности настолько реалистичной, что мозг хотел выскочить прямо из черепа.

Итак, я достал свои фантики, нюхнул один, чтобы повысить адреналин, и начал взбираться на новый уровень наркотической эйфории. МДМА, мой верный компаньон по жизни, затмил все границы моего сознания и заставил меня поверить, что я и сам являюсь героем Cyberpunk 2077. Я был на пике своей силы, я был неуязвимым.

Когда я включил игру, мой мир рухнул и смешался с киберпространством. Виртуальный Найт-Сити поглотил меня целиком – я стал его главным героем, манипулировал его нитями и завоевывал новые районы, словно бог. Всякий раз, когда я попадал в кайф от убойных перестрелок и эпичных схваток с кибербандитами, я дуплил еще закладку, чтобы усилить эффект.

В моей кварте на комфортном ящике из-под пива лежал герик – верный друг многих на районе. Я ебашил его, чтобы уравновесить свое состояние и продолжать наслаждаться мегавселенной Cyberpunk 2077. Игра стала для меня реальнее, чем сама жизнь.

Я стал настоящим кибергероем, освобождающим Найт-Сити от угнетения и зла. Мои руки были обвиты нитями киберпротезов, и я с легкостью нейтрализовал врагов, словно они были игрушечными дроидами. Виртуальные пули пронизывали мои врагов, а я оставлял за собой лишь пыль и разрушение. Я был непобедимым, а мои закладки только усиливали это ощущение небывалой силы.

Каждый раз, когда наступало очередное пике, я ощущал, что мое сознание расширяется, словно взрывающийся мегабомб. Вселенная Cyberpunk 2077 становилась все более реальной и осязаемой, словно я сам стал ее создателем. Я играл в нее, как бог, властвовал над каждым ее уголком, контролировал судьбу городских обитателей.

Когда я проникал в лабиринты таинственных киберподземелий, мои глаза сверкали, а допамин заполнял каждую клеточку моего тела. Я был бессмертным, я был богом игрового мира, и моя власть не имела границ.

Но внезапно, моя реальность начала рушиться, словно замылилась линза виртуальных очков. Я стал замечать, как мой фантазийный мир сливается с настоящим, словно две реальности начали сливаться в одну. Виртуальный Найт-Сити перекочевал в мои мысли и переживания.

Я оказался в глубинах своего собственного сознания, где правила игры и реальности были перепутаны. Я нюхал закладки, чтобы вернуться в виртуальный мир, но они уже не работали. Я просто закрывал глаза, и они открывали врата в киберпространство.

Я понял, что теперь я уже не был героем, а всего лишь пешкой в ненормальной игре себя же. Вселенная Cyberpunk 2077 поглотила меня, и я стал лишь марионеткой в ее руках. Моя наркотическая зависимость поглотила меня целиком и превратила в жалкую тень того, что я был.

Так закрутилась спираль уничтожения, из которой я не смог выбраться. Мне казалось, что дупить закладки уже не помогает, герик только усугубляет положение, а игра стала для меня ловушкой, из которой нет выхода.

И теперь я сижу на своей обшарпанной кровати, смотрю на монитор, на котором все еще загружена Cyberpunk 2077. Но я не могу сыграть ее как раньше, я не могу продолжать играть в эту виртуальную машину смерти.

Моя зависимость, как паутина, обвила мое сознание и забрала у меня все: радость, волю, мечты. Я погрузился в тьму, словно бесконечный человек-ноль, и больше никогда не смогу себя найти.

Иногда я все еще мечтаю о возвращении в свой виртуальный рай, о тех днях, когда я был героем, когда я был богом Cyberpunk 2077. Но теперь я понимаю, что все это была иллюзия, голограмма, в которую я поверил, нюхая закладки и дупляя герик.

Теперь я лишь пытаюсь выжить, сражаясь с самим собой и ища выход из этой жизни, где наркотики и виртуальные игры стали центром вселенной. Завтра я буду искать новый путь, новую реальность, которая не будет цепляться за мою душу и не будет закручивать ее в спираль уничтожения.

Сегодня я поднимаюсь, слегка опьяневший от последних закладок, и покидаю комнату, где на столе осталась только пустая упаковка МДМА.

Впереди меня ждет новый мир, реальный и полный возможностей. Жизнь – это не игра, и я больше не играю в эту опасную игру.

Как я купил МДМА и играл Cyberpunk 2077 как бог...

Ярокий вечір, як заскочив на закладки по Большій Васильківській. Місце було запрошливе, анаша лежала на поверхні, мов тоненький снігокатанка, що гріла мої душу та мозок. Її радості неможливо зіміряти, лише довіршувати. Цілий день чекав на цю хвилю, на цей кайф, коли мій організм знову схоплюватиме бурхливий танець з прекрасною МДМА. Усе почалося, коли я дізнався про нову партію, яка з'явилася у нашому місті. Звістка про цю чудову речовину розлетілася швидше, ніж шмыгання твого дідька по вулиці. І ось, я вже добрався до останнього моменту: мій телефон дзвонить, іниціатором виклику є мій довірений шиз із прізвищем «Тріпер». Цей тупий сукин син вміє затрахати не на жарт! — Ей, бруднюча, встиг биш сюди, забирай свою прописку та теревенько в машинку! — кричу я, бачачи, як він підкрадається до мене. У себе в кишені, він носить бабине серце, але молодець — робить свою справу! Мій вірний піде на все, аби я почувався на правильній хвилі. Він підходить з похмурим виглядом, з перших слів видно, що його хтось може виллє. — Чувак, я за тобою стежив, і підкоривши весь місцевий кафе «Табуретка», я рванувся сюди. У мене для тебе є крута покупка, на яку ти ніколи не відмовишся. Мої очі закатилися, я знаю, що це буде знову чудове пригода. В моїй голові вже формується план, як ми з Тріпером влаштуємо охоту за пасхальними яйцями на кладовищі. Я знаю, це звучить макабрічно, але що справиш — життя наркомана не таке просте. Слідуючого дня ми встигаємо всі підготуватися до охоти. Всі радісні, як діти з магазину з цукерками. Дехто готується на більш серйозному рівні, підтягуються і все таке. Ми виправдовуємось перед родиною, що на навчанні, але насправді знаходимося в іншому світі, і нам там кайфово! Згідно плану, о 12 годині по обіді ми збираємося на кладовищі, де знаходиться наше таємне сховище. З кишень я достаю біле — героїн, щоб надати собі та членам команди більше енергії та витримки на охоту. Справжні наркомани знають, що героїн підносить тебе додому, а МДМА робить тебе власністю вечірки. Всі взяли чпокнутись, і тільки я ще позволяю собі одну пыряться, адже ніщо не заборонено. Кладовище, на яке ми попадаємо, виглядає вражаюче. Старі та гіллясті дерева, під якими зненацька може виповзти зла душа. Це як незнайомці в твоїх звичних розмовах — ти навіть не помічаєш, як вона вже на тебе наступила. Ще одна пыряться, і вже маю перед собою пейзаж, який зазвучує красивими пастельними кольорами, коли скінчиться особлива священна мить, що відбувається на наших очах. Охоту ми виконуємо, як справжні професіонали. Нам вдається знайти кілька пасхальних яєць, які ніхто не знайшов за десятиліття. Ми радіємо, як діти, отримуючи свої перші подарунки на свято. Усе було добре, але, якщо чесно, я починаю підозрювати одного з наших членів команди. Ймовірно, хтось з них на измене. Мої думки мотаються, мов чумацький багажник, але я не готовий відчепити. Я підстриг свої довгі волосся, адже готую нову дозу МДМА, і кожен моє космічний стрижка дає мені енергію та силу. Усі крадуться, як бандити, але я відчуваю, що це не останній поворот. Я підкрадаюся до потенційного ватажка нашої опозиції, і вимовляю ті слова, що зневірять або сповнять його довірою. — Слухай, мій друг, я знаю, що ти на стороні світла, але я все-таки прошу вірити мені. Ми тримаємо всю нашу команду під контролем, як справжній дідусь в пансіонаті, та не дамо комусь зіпсувати нашу пригоду. Довіряй, але перевіряй. Той погляд, що він на мене викинув, пройде в історію. Я бачу, що він згоден, але його шрами він не забуде. Однак це кешуй-ся!, ми все одно шмигаємо вперед. Нічогісінько не зупинить нас! На другому плані знаходиться наша більшість — ми, що віримо, що наша операція вдасться, йдемо вперед і залишаємо позаду все підозри та страхи. Героїн б'є, але МДМА робить моє тіло вічно молодим. Поєднання цих двох речовин фіксує мене на сторінці історії, де я — репера наркомана, що звивається в психоделічних танцях під свою музику. Так, кайфувати від охоти за пасхальними яйцями на кладовищі може тільки здоровий наркоман. Відчуваєш, як кригає страх в твоєму серці, але він не знаходить виходу, бо тіло вже закручується в пастку насолоди. Все важить, але твій дух вільний. Роздумуючи про вчинене, я зізнаюся, що наші кроки були дорогими. Але формальності, чи не так? Життя наркомана — це прожити на повну катушку, поки світ не повернеться з довгого сну. Cвіт, дивись на нас! Ми наркомани репери, що пожираємо ночі та якнайгучніше скандуємо наші тексті — і це наша вічна доля. Її не змінити, не варто нам і шукати виправдання. Ми випливаємо на світло, втікаємо від проблем нашого суспільства, але виростаємо дітьми нашої революції. Бо ми — воплоти змін та відмова від банального світу, де кожна мить каже тобі, що ти не можеш усе змінити. Але ми можемо і ми самі знаємо це. Ми — репери наркомани, не зобов'язані нікому пояснювати наш світ. Ми пишемо свою музику, танцюємо на своїх закладках та шмыгаємо на своїх хвилях. І це дуже прекрасно! А тепер, залунати з кайфу, і прощатися з тобою. Життя занадто коротке, щоб пропускати моменти, коли можна забути про все і відірватися на повну програму. Кажу це, не затримуючись — і втікаю у своє місце, де наша гордість репера наркомана переливається через краєвиди нашого хижого світу. Всього тобі найкращого у твоєму польоті. Ми розуміємо одне одного, і це надає моїм словам сили та шкідливість. Смійся з нього, але не пішов усякий вагабунд, якого не варто взяти на серйозно. Ми всі дзвінко сміємось, але ніхто не розуміє, що наш сміх — це наша зброя, що звучить найгучніше в цій всій музиці. Це ми, репери наркомани, не передаються перевіркам. Ми знаємо всі секрети, кожна наша закладка розповідає т